Позаду них – страшна безодня ями,
Попереду – несамовита лють…
(До 76-ої річниці трагедії Бабиного Яру)
Важко, напевно, сьогодні знайти людину, яка б не знала цих жахливих слів – «Бабин Яр»… Кожного разу невимовним болем у серці відлунюють два короткі слова.
Тож, пам’ятаючи, що без мови та історії немає і народу, згадаємо й ми про цю страш-ну трагедію.
29 вересня 1941-го – в урочищі Бабин Яр нацисти розпочали масові розстріли єврейського населення Києва. Ця трагедія стала всесвітнім символом Голокосту.
За десять днів перед цим, 19 вересня 1941 року, до Києва увійшли війська 6-ї німецької армії під командуванням генерал-фельдмаршала фон Рейхенау. Вони руха-лися в напрямку Хрещатика двома колонами – вулицями Кирилівською та Великою Васильківською.
Ніхто з киян ще не знав, що двома місяцями раніше, в липні, рейхсмаршал Ґе-рінґ видав директиву про розроблення заходів щодо «остаточного вирішення єврейсь-кого питання в Європі». Йшлося про поголовне винищення єврейського народу. Ніко-му також не спадало на думку, що саме Києву доведеться першим випробувати на собі оте «вирішення».
26 вересня окупаційна влада влаштувала нараду, розглянувши заходи з «остаточного вирішення». Визначили місце знищення євреїв – Бабин Яр. Його тери-торії вистачить для десятків тисяч трупів, адже має довжину 2,5 кілометри при глиби-ні до 50 метрів.
Оголошення з наказом всім євреям зібратися вранці 29 вересня «при вул. Мель-ника – Доктерівський» склали трьома мовами – українською, російською та німець-кою. Для чого з’явитися, не пояснили. Але хто не прийде – смерть.
Надрукували понад 2 тисячі листівок, які 28 вересня розклеїли по всьому місту.
Водночас розпустили чутки, ніби євреїв «евакуйовуватимуть» – імовірно, до Палести-ни. У понеділок 29 вересня десятки тисяч людей почали збиратися біля призначеного
місця.
29 вересня нацисти розстріляли близько 22 тисяч євреїв. Інших, кого не встигли знищити, запхали на ніч до гаражів танкоремонтного господарства по вулиці Лагер-ній. Наступного дня їх вбили в Бабиному Яру.
Чимало євреїв не пішли до Бабиного Яру, переховуючись у знайомих. На почат-ку жовтня окупанти влаштували масовий обхід квартир.
Станом на 12 жовтня, за звітами катів, кількість жертв перевищила 51 тисячу.
Конвеєр смерті тривав. 14 жовтня автоматні черги знову охопили Бабин Яр – тепер знищили 308 євреїв з числа пацієнтів психоневрологічної лікарні ім. Павлова.
Загалом у тій жахливій місцині знайшли свою смерть понад 100 тисяч людей.
Але були люди, які ризикуючи власним життям, а також життям членів своїх ро-дин, переховували в себе євреїв. Це – українці, поляки, білоруси, татари, росіяни, вір-мени, греки та німці. Почесне звання «Праведник Бабиного Яру» отримали понад пів-тисячі людей.
БАБИН ЯР
(Ірина Васильківська)
Зелене руно м’яко схили вкрило.
Пташиний щебет шириться над ним.
Блакитне небо розгорнуло крила
Над місцем тихим, праведно сумним.
Тут є про що сказати ревній музі,
Гортаючи столітній календар.
Лежить отут у святості і тузі
Ганебна пляма в серці – Бабин Яр.
Запікся на історії скрижалях,
Закарбувався болем у віках
Рік сорок перший: вересень безжальний
і в тисячах очей предсмертний жах.
Страшні останки – черепи і кості –
В землі не тліють, – пам’ять стережуть.
Хай людство більш не знає голокостів!
Урок історії не сміємо забуть.
